пʼятницю, 29 травня 2009 р.

Традиції терору : вчителі і учні


Відомий український історик, доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир СЕРГІЙЧУК коментує заяви прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна на могилі генерала Денікіна в Москві
Генерал Антон Денікін, як запеклий російський націоналіст, не визнавав права українського народу на власну державність. Він не визнав українізації частин на фронті. Ось такий приклад: 1918 року українці Кубані проголосили свою самостійність, а Денікін прийшовши на Кубань, жорстоко переслідував український рух – закривав бібліотеки, палив книжки, нагаями, мотузками вибивав дух українства з кубанських козаків. Коли Денікін планував похід на Москву, то в цій непримиренності до українства, відволікся від основного завдання: він мріяв одночасно взяти і червону Москву і Україну поставити на коліна. Це була його стратегічна помилка. Воюючи з більшовиками, він більше ненавидів українців. На цьому і програв.
Денікін у своїх закликах писав одне, але робив інше. Наприклад, після входження денікінців до взятого раніше українськими військами Києва, до його генералів звернулися українці із питанням, якою буде мова в школах на Україні? Відповідь була однозначною: „конєчно, на собачьєм язикє прєподавать нє будут”. Це є повне відображення поглядів самого Денікіна.
Денікінські війська переслідували українство, починаючи з Донбасу та закінчуючи Києвом. Усюди був терор. Тому Україна і піднялася. Де Денікін програв? На Україні! Саме тут виникло проти нього повстання. В результаті цього та Зимового походу військ УНР, біла гвардія втратила боєздатність і фактично розбіглася. Велике значення мало те, що за наказом Денікіна було повішено лідера Кубанського козацтва, члена Кубанської ради, священика Калабухова. Після цього кубанці почали масово покидати ряди білої гвардії. Отож, недооцінка українського моменту - головна причина поразки генерала Денікіна..
Зрештою, все, що подали російські інформаційні агенції, не є доказом безпосередніх слів Володимира Путіна. Це все подано з переказів архімандрита Тихона – духівника Путіна. Не думаю, що державний політик такого рівня, як Путін, який думає про майбутнє своєї країни, міг так заявити.
Нинішня Росія розуміє, що події дев’яносторічної давності і сьогодення – це різні часи і різна ситуація. Якщо дев’яносто років тому організатор і провідник білого руху Росії Денікін не визнавав державності України, більше того, з нею затято боровся, то сьогодні прем’єр Росії і всі інші високопосадові змушені визнавати незалежну Українську державу.
І є ще один аргумент, який не дає права сьогодні переносити світогляд Антона Денікіна на будівництво україно-російських відносин. У часи Денікіна держави Антанти (союзники білої Росії) не визнавали самостійності України. Державний секретар США навіть не прийняв посла України. З ним говорили у Державному департаменті, як з приватною особою. Нині США, Англія, Франція Італія, інші великі країни нас визнають. Тому розповіді архімандрита Тихона - це лише бажання та сподівання на відродження великої Росії, але жодним чином не реалії сьогодення.

Володимир Сергійчук, доктор історичних наук

Немає коментарів:

Дописати коментар